Правдива сторінка української історії

 

2008 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату у зв’язку з 1020-літтям Хрещення Київської Русі-України благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих (пам’ятний день – 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки козацтва.
Саме до цього дня була приурочена видатна історична подія, в Києві відкрили пам’ятник Петру Калнишевському (1690-1803) останньому кошовому отаману Запорізької Січі у 1762 та 1765-1775рр., воєначальнику, дипломату, благодійнику, славному козаку, вірному сину України в Києві. Народився П. Калнишевський у селі Пустовійтівка, нині Роменського району Сумської області. А для нас, земляків, це гордість та особлива шана…
Захід відбувся за ініціативи голови Всеукраїнського фонду ім.П.Калнишеського, голови правління громадської організації “Сумське земляцтво у місті Києві” Івана Миколайовича Рішняка, сприяння Оболонської державної адміністрації міста Києва, священників церкви Преображення Господнього. Ціла команда однодумців шукала варіант найкращого втілення образу державотворця славетного отамана. Україна знає декілька пам’ятників Калнишевському, у Пустовійтівці встановлений монумент за авторством народного художника України В.Бородая, скульптора заслуженого працівника культури Р.Синька. У Кривому Розі взятий за основу образ козацького полководця, у Недригайлові творчий задум пов’язаний з образом останнього козацького ватажка Запорозької Січі. І ось з’явився збірний варіант, автор скульптор Микола Крамарев, де увага приділена одній із важливих граній Калнишевського – воєначальника та державотворця.

Перші достеменні згадки про Калнишевського висвітлені у джерелах від 1750 року які свідчать про його стрімкий кар’єрний зріст від похідного полковника, військового осавула, військового судді до кошового отамана Запорозької Січі. З його іменем пов’язана боротьба за повернення Запорожжю відчужених російським урядом земель і про підпорядкування Січі Колегії іноземних справ, а не Малоросійській колегії. Навіть імператриця дарувала золоту медаль з діамантами Калнишевсьому за заслуги в переможних походах до Очакова, Кінбурна, розвідок в Криму під час російсько-турецької війни 1768-1774рр. Але при зустрічах Катерина ІІ відчула загрозу на її вплив на Україну й шукала засоби знищення мудрого, вільнолюбного і мужнього полководця.
Петро Калнишевський виконував дипломатичні місії, дбав про поширення хліборобства та торгівлі у запорозьких степах, був набожною людиною, будував церкви, школи, лікарні. Він був далекоглядний державотворець, планував про відділення залежності Україною від Росії у галузі хліборобства, розпочав освоювання земель під засів зернових, побудову для козацьких сімей зимовиків, хуторів. Він як далекоглядний державотворець створював підґрунтя для заможної держави.
Життя П.Калнишевського було довгим, складним, оповитим легендами, пов’язаним із знаковими історичними подіями. Доля його милувала й одночасно була сповнена надлюдських випробовувань. Після ліквідації Запорозької Січі П.Калнишевського тримали у в’язниці у Соловках до 1801 року, коли у віці 112 років він відійшов до Господа, проживши на каторгі останні роки ченцем. На паперті Спасо-Преображенського собору Соловецького монастиря зберіглася могильна плита з написом:
«Здесь погребено тело в Бозе почившего кошевого бывшей некогда Запорожской грозной Сечи казаков атамана Петра Кальнишевского, сосланного в сию обитель по Высочайшему повелению в 1776 году на смирение. Он в 1801 году по Высочайшему повелению снова был освобожден, но уже сам смиренного христианина, искренно познавшего свои вины. Скончался 1803 года, октября 31 дня, в субботу 112 лет от роду смертию благочестивою, доброю».
Нащадки пам’ятають доблесний шлях Калнишевського, його прагнення здобути волю Запорізькі Січі, звільнити український народ від пригнічення російської імперії. Чимало ініціатив по збереженню пам’яті славетного «лицаря дикого поля» зробив Всеукраїнський фонд ім.Петра Калнишевського, засновник і голова – І.М.Рішняк. Життєвий шлях вірного сину українського народу можна прослідити по збірнику документів «Петро Калнишевський та його доба», інформація якого підтверджена артефактами з музеїв, архівів України, Росії, Польщі. А діяльність кошового отамана на духовній та культурно-мистецький нивах висвітлена у доповіді «Праведний Петро Калнишевський на стражі духовності» (збірник матеріалів щорічної конференції «Православ’я в Україні» за 2014 рік) та ін. публікаціях.
У затишному подвір’ї церкви Преображення Господнього отець Зіновій з паствою освятив монумент відбувся молебень поєднав земне з небесним, віддаючи дань святому канонізованому великомученику, який вірою й правдою служив Господу та українському народу. Для церкви була подарована ікона великомученика Петра Багатостраждального, збірник матеріалів «Калнишевський та його доба». Вулиця, на якій розташована церква названо іменем Петра Калнишевського, а щойно відкритий пам’ятник, своєрідна дань сучасників великому патріоту України.
На урочистостях були присутніми керівництво Оболонського району міста Києва на чолі з його головою О. Цибульщак, члени Сумського земляцтва у місті Києві О.Лаврик, Ю.Вітренко, Г.Романюк, І.Родченко, В.Рішняк, С.Виноградова, В.Шугай, Т.Ковальова, голова правління «Федерації жінок за мир у всьому світі» Т.Коцеба з родиною, народний артист України Савельєв, адміністрація зош №29, прихожани церкви, представники ЗМІ.
Після урочистостей предстоятель церкви Преображення Господнього отець Зіновій провів цремонію освячення памятника та святковий молебень. Відбувся міст єдності між духовним та земним, між поколіннями та відкрилась ще одна правдива сторінка української історії.

Валентина Єфремова – землячка.

www.000webhost.com